Сімона де Бовуар і її «Чарівні картинки»

Наша проблема полягає в тому, що ми дозволяємо людям  з гучними іменами заробляти на цих іменах, не докладаючи ніяких зусиль. От працювала людина, створила щось вартісне, прославилась ― і все, в більшості випадків ставить хрест на своїх подальших стараннях, адже нащо старатись, якщо гроші і слава самі йдуть до рук.

Мені здається, так само думала і Сімона де Бовуар, відома авторка феміністичної літератури.

А все через щоденниковість «Чарівних картинок».  Попри усю мою любов до писанини в такому стилі, мають бути якісь межі, коли текст потрібно залишати на рівні живих журналів чи оповідань в пресі, а не роздувати його до обʼєму книжки і годувати цим нещасного читача.

А може я просто нічого не розумію в модерній літературі? (! з її глобальними і особистісним проблемами, депресивними героями).

А особливо в сльозливо-сопливих жіночих романах, де головне не сюжет і суть, а н-а-с-т-р-і-й, почуття головної героїні? Може, суть у цьому? Чи в тому, що в мене не вистачило сил добити це чтиво докінця.

“Думаешь, что тебе дорог мужчина, а на самом деле тебе дорого некое представление о себе, некая иллюзия свободы или неожиданности, миражи.

В будь-якому разі книжку категорично не раджу. Як на мене несмак і витрачання часу.

Можливо, колись спробую щось інше з її романів. Але коли затруться ці враження.