Джон Прістлі і його «Небезпечний поворот» з неочікуваним закінченням

 Нелюбов до п'єс в мене з'явилась мабуть, ще на перших курсах академії, коли нас змушували залпом прочитувати книжки, при цьому не впускати суті і намагатись відповісти на одвічні питання «чому?» та «нащо?».
До чого я? А до того, що п'єса Джона Прістлі «Небезпечний поворот» — зовсім інша річ (!). Звісно, якщо не читати її, а слухати (або дивитись, кому як пощастить).

Сюжет твору побудований довкола радіовистави, яку слухають гості, зібравшись в будинку подружжя Кеплен. Радіовистава та
називається «Пес, що спить» (рос. «Спящий пёс»).

З часом слухачі не можуть ніяк зрозуміти, чому ж автори так назвали п'єсу, адже ні про що подібне там не йдеться. І тут починається дискусія. Хтось припускає, що пес символізує правду, яка не виринає на поверхню, доки ти нічого не чіпаєш (у нашому випадку пса). А хтось говорить, що говорити правду, це як заходити в поворот на величезній швидкості  — небезпечно. Іншому ж п'єса нагадує про самогубство спільного знайомого гостей  — Мартіна Кеплена... На цих словах господиня дому вирішує якось відволікти всіх від неприємної розмови і пропонує гостям алкоголь та цигарки. А цигарки ті знаходяться в маленькій скриньці, яку, виявляється, бачили в домі Мартіна Кеплена перед тим, як він застрелився...

Після цього все настільки плутається, зв'язується, що від напруження і подиву перехоплює подих (!). Ми ж бо звикли, що аудіокнижки — це щось повільне, коли можна і позіхнути, і відволіктись на щось своє. Але це не той випадок.
Свого часу я вирішила послухати «Небезпечний поворот» наніч в потязі, так би мовити, щоб краще спалось. Але потім ще півночі не спала, настільки сильною (драма ж) виявилась ця річ.
В результаті розвитку подій-інтріг-раслєдованій, самогубство виявляється зовсім не самогубством, жертви перетворюють на вбивць, невинні виявляються коханками. Правда не обходить жодного із учасників тієї вечері...

А наприкінці лунає постріл і жіночі крики  —  зовсім так, як на початку радіовистави, яку слухали гості. Моторошно, правда?

Дуже «емкий» твір. Безперечно раджу.

Для тих, кому цікаво. Екранізації:

• «Dangerous Corner» (1934) Філа Розена (режисера із США, співзасновника Американського товариства кінооператорів) (фільм на YouTube);
• «Dangerous Corner» (1946) виробництво Великобританії;
• «Dangerous Corner»  (1965) австралійська кінострічка;
•  «Небезпечний поворот» (радянська екранізація 1972 року);
• «Dangerous Corner» (1983) п'са місяця за версією BBC, британська

На разі це всі, в існуванні яких я переконана, хе-хе.

А ще є сайт, присвячений Джону Прістлі. Непривабливий, але цікавий.