«Навколо місяця» Жуля Верна, або вчимося рахувати з літературними героями

Нещодавно моєю жертвою став роман Жуля Верна «Навколо місяця». Беручи його до рук, я сподівалась прочитати щось настільки ж круте і захоплююче, як і «Подорож до центу землі».

Але ні.

Насправді, ідея роману дуже класна. Враховуючи час, в який він писався та події, які тоді відбувались (різноманітні наукові винаходи, революційні відкриття…) він мав точно вийти грандіозним. Але чи моя розбещеність стала на заваді, чи те, що чимало знаю про наш супутник… одним словом, Верну вразити мене не вдалось.

Я розумію, що то наукова фантастика, але щоб так напихати твір усілякими математичними\ фізичними термінами та обрахунками, щоб довго-довго розмірковувати над тим, чому це так, а те так… нуд-но (!)

Інтригує початок твору, де розповідається чим же все закінчиться. Буцімто троє дослідників застрягають в ядрі-космольоті десь між Місяцем і Землею і мають там застрягнути назавжди.

І ти вже собі думаєш, якщо ось розв’язка, тоді як Верн думає втримати читача? А наприкінці з твоїх уст зривається звичайне «тю», бо всі (окрім песика) живі здорові і повертаються на Землю, а не помирають десь у космічному просторі.

Але для загального розвитку почитати можна. А потім ще переглянути культову стрічку 1902 року «Le Voyage dans la Lune» («Путишествие на Луну»), сценарій якої вигадали на основі цього роману та роману Герберта Велса.