Про бравого солдата Швейка або коли його краще читати

Не думала, що коли-небудь це скажу, та я втомилась читати цю книжку (!)

А бралась за неї з таким ентузіазмом! 

Почалось все з того, що якось йдучи вулицею я собі подумала, як це так, що в свої 20 з гаком я досі не читала жодної повісті про вояку Швейка? Звучало навіть смішно: «не читала».

До речі, я досі не знаю зі скількох частин складається історія його подорожей.

Так от, подумала ― і вирішила виправити цей прорахунок.

І як же мені сподобався роман на початках!

Я була в захваті від колоритності (по-іншому і не назву) мови, від її простоти, від того, з якою легкістю розповідається про події часів світової війни. З яким сміхом. Я була в захваті від тієї нісенітниці, яку ніс Швейк.

Але цитуючи Ярослава Гашека ― автора твору― скажу: «Немає людей без помилок. Помиляються всі. Хай то вчені, чи придуркуваті, чи просто неосвічені бовдури. І міністри помиляються…».

Ось і я помилилась мабуть. Або ж мені просто набридло.

Діагноз один: нескінченні розповіді про походеньки Швейка слід дозувати. Читати їх варто тоді, коли налаштований на іронічний лад, коли є вдосталь часу, коли (часом ідіотські) жарти ― саме те, що треба, і ви налаштовані сприймати нескінченний потік пустої балаканини і відфільтровувати з неї справді мудрі і цікаві думки.

Була серед усього одна фраза, яка змусила мене широко розкрити очі, скрикнути «Що?!» і розсміятися:

“Лікер, випитий на брудершафт, кинув фельдкурата в тенета диявола, який простягав до нього свої обійми з усіх пляшок на столі, з поглядів та усмішок веселих дам, що, сидячи навпроти нього, поклали ноги на стіл, так що з мережив виглядав сам Вельзевул [частина 4, розділ 2].

З іншого цікавого, що припадково виписала:

“ Але й шахрайство на світі мусить бути. Якщо б люди бажали добра кожному своєму ближньому, то незабаром усі б між собою перегризлись [частина1, розділ 3].

Більше я нічого не запам’ятала :\

І, скоріш за все, нічого не зрозуміла так, як слід.

Але матиму одне велике прохання: друзі, якщо хто-небудь таки прочитав усі повісті про пригоди славного вояка Швейка, ― напишіть мені скільки їх усього (5?) і опишіть свої враження. Буду вельми вдячною!

А для тих кому цікаво даю посиланнячко на цікавий матеріал

Поділюсь тільки переліком місць, в яких можна побачити, ба, навіть сфотографуватися зі Швейком.

1. Ужгород. Набережна. Швейк з кнедликом у руці

2. Луцьк. вул. Лесі Українки. Дивний Швейк з люлькою в руці

3. Львів. 1)Біля віденської кав'ярні. Швейк з кухлем пива. 2)Біля ратуші на пл. Ринок. Швейк на велосипеді.

4. Київ. Сквер навпроти Національного акад. театру ім. І. Франка. Пам`ятник актору, який свого часу зіграв Швейка

5. Донецьк. Біля готелю "Прага". Швейк із псом

6. с.Скелівка (Львівська обл.). Швейк вітається.

7. Липнеце-над-Сазавою (Чехія). Копія ужгородського міні-Щвейка

8. Перемишль (Польща). Швейк-сидячий.

9. Сянок (Польща). Швейк на лавці.

10. Гуменне (Словаччина). Швейк стоїть. (nb в Гуменному Швейк доводив, що несе не коньяк, а ржаву воду з колодязя)

11. Бугульма (Татарстан). Швейк з наплічником. (дуже подобається)

12. Самара (Росія). Швейк на бочці

13. Санкт-Петербург (Росія). Швейк ховає кухоль

14. Омськ (Росія). Швейк-пузатий

 Традиційний перелік екранізацій до фільму заміню посиланнямна вікі. Там він, здається, повний.