Ісіґуро Кадзуо «Не відпускай мене»

За 3 дні прочитала роман британця Ісіґуро Кадзуо. Сказати, що швидко - не скажу. Початок книжки направду дався дуже важко, не дивлячись на те, що мова написання була, не побоюсь цього виразу, проста, як дрова.

Спонукав до прочитання фільм 2010 року «Never Let Me Go», хоч і соромно в цьому зізнаватись. Як то часто буває - дивишся щось, потім дізнаєшся, що фільм створено за романом, і знаходиш роман. А читати його берешся далеко не одразу.

Власне, про сам роман. Як вже говорила, написаний він дуже простою мовою. Можливо, це і допомогло авторові достукатись до почуттів читача, і допомогло серйозно порушити проблеми свободи, штучності, любові, дружби, абсурду... Порушити, але не розглянути їх серйозно. Відверто кажучи, мені не вистачило глибини. Можливо, у відсутності глибинності винна форма невимушеного майже щоденникового опису життя героїні роману Кеті Ш., яка хоч і змушує читача думати самостійно, але не дає йому для цього достатньо часу, адже текст і далі продовжується в тій же інтонації.

Хоча іноді, виникали суперечності в голові. З доволі незрозумілих причин, я не сприймала шматки тексту, присвячені сексу. Взагалі, власне кажучи, не до кінця розуміла нащо автор ввів їх так багато. На початку для демонстрації наскільки далекими були вихованці Хейлшема від реального життя, потім - для демонстрації їх невизначеності, відчуття поверхневості почуттів. А потім пояснень вже не знайшла.

А потім ця невідкрита сентиментальність, яка властива японським творам. Пріснувато (?). Але це суто мої враження.

Отже, ідея твору на + 5. Втілення від 3 до 4,5. Питання підіймаються серйозні і актуальні, а от місце і форма для їх текстового втілення, я на мене далека від досконалості.

А тепер цитати:

два шматочки тексту які в мене викликали смішок, пов'язаний з різношерстними асоціаціями і нерозумінням:

“ Рут подошла ко мне однажды в большую перемену смерила взлядом и спросила: — Хочешь покататься на моем жеребце?

<...>

— Моего лучшего жеребца, — сказала она, — зовут Гром. Но его я тебе не дам, потому что слетишь — он горячий. Но можешь, если хочешь, взять Воронка, только без хлыста, пожалуйста  (Кэти Ш.) [С. 81-82].

те, що викликало щиру посмішку 

  “ Помню, Лора показала мне один фирменный  способ презрительно высморкаться, когда хочешь отшить парня (Кэти Ш.) [с. 137]. 

і те, що багато чого пояснило 

  “ <...> Очень многие внешние черты своего поведенияони усвоили из телепередач. Впервые я это вывеле из наблюдений за Сюзи и Грегом  — они, вероятно, были старшими в Коттеджах и считались за «главных». Когда Грег по своей привычке пускался в долгие рассуждения о Прусте или о ком-нибуть еще, Сюзи улыбалась остальным, заводила глаза и еле слышно, но чень выразительно произносила: «Боже всемогущий!».  

Номери сторінок вказано з електронної версії книги, обсяг якої 507 сторінок.