Рей Бредбері і його чудові оповідання

 Не знаю як хто, а я літературу для читання підбираю ледь не інтуїтивно. Розрекламовані книжки на піку своєї популярності мене не цікавлять ніколи. Обираю щось таке тихе, спокійне, але водночас знайоме. 

Бредбері, зокрема його оповідання, попри світову популярність, я проковтнула лиш недавно, і обрала їх теж практично несвідомо.

І лишилась задоволеною.

До рук потрапили різношерсті переклади таких же різношерстих творів: «К западу от октября» та «Удар грому».

Я щиро сміялась над жартами і тонкощами «К западу...». Ніколи не могла б і подумати, що таку «щекотливую»  тему про мандрування душ, можна подати з такого боку з такими колоритними персонажами. Здавалось би, всього 33 сторінки електронного тексту, а такі повні минулого і майбутнього, яке зустрілось в одній точці у вигляді старого 4-тисячолітнього дідугана і молодиків-родичів. А додатком до такого суто чоловічого легіону є скромна та чиста, як думав дідуган донедавна, головна винуватиця всіх подій — Сесі (Сеси.-рос).

 «Удар грому» під новим кутом висвітлює заїжджені теми про подорожі у часі та, власне, машини часу. В оповіданні ледь не в кожному слові наголошується на серйозності вчинків минулого, які, безперечно, виллються в майбутньому в щось інше. Так маємо героя-учасника, якому в 2055 році просто немає куди подіти гроші, і він шукає забавок на свою голову. І знаходить: Часове сафарі. Іншими словами — полювання на динозаврів, які й так ось-ось мають померти десь в минулому...

Переповідати не буду. Адже тільки заради того, щоб посмакувати мовою автора, варто прочитати ці два чудових твори. І тільки скажу, що якщо вдасться знайти переклад «Удара грому», зроблений в 1986 році для журналу  «Наука і суспільство» (№11) — прочитайте і буде вам щастя-задоволення. Переклад колоритний сам собою, і робить оповідання ще смачнішим.

А тепер цитати!

“ Один відбиток вашого черевика, одна миша, може розпочати землетрус, наслідки якого струснуть нашу землю і наші долі крізь час до самих основ. Зі смертю печерної людини мільярди инших, ненароджених, буде вбито в череві. Можливо, Рим ніколи не здійметься на семи пагорбах. Можливо, Европа назавжди залишиться темними нетрищами, і лише Азія буде здорово і плодючою (Трейвіс) [c. 10] (правопис тексту подано без змін).

“ Час не дозволяє такого безладу, щоб людина зустріла сама себе. Якщо таке трапляється, час відступає. Як літак, який потрапляє в повітряну яму. Ви відчули, як Машина підскочила перед тим, к ми зупинилися? Це ми проходили повз нас самих, які вже були на шляху в майбутнє. Ми нічого не побачили Неможливо сказати чи була експедиція вдалою  <...> чи всі ми  <...>  залишилися живими (Лесперенс) [c. 14].

“ Десь там у майбутньому, за шістдесят мільйонів років, день виборів уже позаду. Кейт — президент. Усі святкують. І ось, наче втрачено ці мільйони років, і нічого цього немає. Ті речі, про які ми хвилювалися протягом місяців, ба навіть ціле життя, ще не розпочалися, і про них ніхто навіть гадки не має (Екельс) [c. 15].

Номери сторінок вказано з електронної версії текстів оповідань. Обсяг  оповідання  «Удар грому» 31 сторінка, обсяг   «К западу от октября»  — 33 сторінки.