Змалечку в будинку батьків вирувала атмосфера творчості ― під одним дахом на різні «концерти» збиралися відомі особистості з усіх куточків Росії (?)
Він захоплювався тим. Він мріяв і сам колись так жити.
До літератури він прийшов не одразу.
Спочатку мистецькі пошуки привели його до музики, якою він на академічному рівні займався 6 років. Далі в житті Пастернака, зі вступом до Московського університету, з'явилась філософія. Це і залишило величезний відбиток на його творах.
Після філософського нарешті розпочався літературний період: Пастернак почав писати вірші. Далі була проза, згодом ― переклади.
В 1958 році Пастернака нагородили Нобелівською премією, від якої він, в силу непростої політичної ситуації в країні, а відтак ― непростого ставлення людей, відмовився.
В останні роки життя він не жив, а виживав. Писав вірші, займався перекладами.
Його всіляко підтримували друзі з-за кордону. А з рідної країни його намагались всіляко випхати.
- Doctor Zhivago (1965) (найкраща з усіх, як на мене)
- Doctor Zhivago (2002) (з Кірою Найтлі)
- Doktor Zhivago (2006) (російського виробництва)
- «Doctor Zhivago»: The Making of a Russian Epic (1995) (американський телесеріал)
- Doutor Jivago (1959...) (бразильський телесеріал)
Якщо говорити власне про «Доктора Живаго». Особисто моя думка полягає в тому, що його краще не читати, а слухати (аудіокнигу). Можливо, елемент нав'язування актором інтонацій почуттів в аудіокнижці уб'є всю романтику твору, але все одно. Читати нам буде складніше. Бо в романі Пастернака ми не знайдемо того, до чого так звикли (стрімкого розгортання сюжету, коли нам потрібен темп і швидкість, щоб не втратити зацікавлення). Він наповнений ліричними описами пейзажів, монотонністю, численними роздумами.
Для його прочитання потрібна ціла купа часу. А аудіокнига (як не прикро мені це говорити) більш дисциплінує, її вже не вийде відкласти так, як друкований аналог, на поличку, щоб згодом колись повернутись до читання.
Тому і сприймається роман цілісно. І враження від нього зрозуміліші.
В мене читання забрало майже 2 місяці (!) надзвичайно багато. Все через ті ліричні відступи, деколи через обурення поведінкою Живаго...
(Власне персонаж Живаго асоціюється у мене з героями фільмів-нуар. Він так само розчарований у житті, не може визначитись зі своїми бажаннями і, по суті, не має їх. Шукає порятунку в одній жінці, в іншій, в горілці...).
(Власне персонаж Живаго асоціюється у мене з героями фільмів-нуар. Він так само розчарований у житті, не може визначитись зі своїми бажаннями і, по суті, не має їх. Шукає порятунку в одній жінці, в іншій, в горілці...).
Та, не дивлячись ні на що, думаю, що роман геніальний через свою мову, задум і втілення.
Так як писав Борис Пастернак не зможе писати ніхто.
Цитати:
“С тех пор, как он себя помнит, он не переставал удивляться, как это при одинаковости рук и ног и общности языка и привычек , можно быть не тем, что все и при том, чем-то таким, что нравиться немногим и чего не любят. Он не мог понять положение, при котором, если ты хуже других, ты не можешь приложить усилие, что бы исправиться и стать лучше (Миша).
“Вот вы опасаетесь: воскреснете ли вы, а вы уже воскресли, когда родились и этого не заметили, будет ли вам больно, ощущает ли ткань свой распад. То есть другими словами, что будет с вашим сознанием? Но что такое сознание? Рассмотрим. Сознательно желать уснуть ― верная бессонница, сознательная попытка вчувствоваться в работу своего пищеварения ― верное расстройство его иннервации. Сознание ― яд, средство самоотравления для субъекта, применяющего его на самом себе. Сознание ― свет, бьющий наружу. Сознание освещает перед нами дорогу, что не споткнуться. Сознание ― это зажженные фары впереди идущего паровоза. Обратите их светом внутрь, ― и случиться катастрофа (Юрий Живаго).
“Читала. Ничего не понимаю, но гениально. Это сразу видно (Шура Шлизингер).
“Все, решительно все матери ― матери великих людей. И не их вина, что жизнь потом обманывает их (Юрий Живаго).
“Кстати о снах. Принято думать, что ночью снится обыкновенно то, что днем, в бодрствовании, произвело сильнейшее впечатление. У меня как раз обратные наблюдения. Я не раз замечал, что именно вещи, едва замеченные днем, мысли, не доведенные до ясности, слова, сказанные без души и оставленные без внимания, возвращаются ночью, облеченные в плоть и кровь, и становятся темами сновидений, как бы в возмещение за дневное к ним пренебрежение (Юрий Живаго).
“Шаг вперед в искусстве делается по закону притяжения, с подражания, следования и поклонения любимым предтечам (Юрий Живаго).
“Хорошо, когда человек обманывает ваши ожидания, когда он расходится с заранее составленным представлением о нем. Принадлежность к типу есть конец человека, его осуждение. Если его не подо что подвести, если он не показателен, половина требующегося от него налицо. Он свободен от себя, крупица бессмертия достигнута им (Юрий Живаго).
“Иногда встречается на свете большое и сильное чувство. К нему всегда примешивается жалость. Предмет нашего обожания тем более кажется нам жертвою, чем более мы любим. У некоторых сострадание к женщине переходит все мыслимые пределы. Их отзывчивость помещает ее в несбыточные, не находимые на свете, в одном воображении существующие положения, и они ревнуют ее к окружающему воздуху, к законам природы, к протекшим до нее тысячелетиям.
“Я не люблю сочинений, посвященных целиком философии. По-моему философия должна быть скупою приправой к искусству и жизни. Заниматься ею одною так же странно, как есть один хрен (Лиза Антипова)
Література в літературі:
- Маяковский «Флейта позвоночник»
- Толстой «Война и мир»
- Достоевский «Преступление и наказание»
- Пушкин «Воспоминания в Царском Селе» («Навис покров угрюмой нощи…»), «Евгений Онегин», «Городок», «Послания к сестре», «К моей чернильнице», «Послания к Юдину», «Моя родословная», «Путешествия Онегина», «История Пугачева»
- Чехов
- Гоголь
- Тургеньев
- Толстой
- Стендаль «Красное и черное»
- Диккенс «Повесть о
двух городах»
- Рассказы Клейста
- Оссиан
- Эварист Дезире де Форж Парни
- Некрасов
- Данте «Божественная комедия»
