Минулого року (не пам’ятаю, коли саме це було) я створювала опитування, стосовно тих книжок,
які варто прочитати… І в той момент, коли я вже думала, за що ж
його дібрати для прочитання, — згадала про той список. А звідти вже
обрала книжечку Ніла Геймана «Neverwhere» (Никогде/Задверье; так і не змогла
підібрати адекватний український відповідник до назви).
Сюжет роману створювався спочатку як сценарій для серіалу.
Та коли Ніл Гейман побачив, як під час зйомки видаляються цілісінькі
сторінки/діалоги/сцени— вирішив написати книгу, в якій би все лишилось так, як
він замислив на початку.
Головний герой — Річард Мейхью (одразу перепрошую за
написання прізвища) — був звичайнісіньким робочим одного із лондонських офісів.
Життя його йшло ніби «по накатаному». Працював, як усі, орендував квартиру, як усі,
мав наречену, як усі. До речі, наречена була ще тою штучкою (можна було б
замінити дві перші літери однією іншою, щоб зробити слово красномовнішим). Вона
тягала бідного Метью музеями та виставками по різноманітним культурним заходам
(сама ж бо оберталась в тому всьому, адже робота її полягала в організації
таких заходів). А він мусив мовчки ходити з нею, витрачати купу грошей на її
забаганки/ресторани, хоча не був аж надто заможним.
Та одного разу все пішло не так.
