Стівен Чбоскі «Добре бути тихонею» («Переваги скромників»)

Розумієте в чому суть. Минуло уже більше 3 місяців з того часу, як я прочитала цю книжку, а все ніяк не можу сформувати враження від неї.
Це вперше, коли після прочитання чогось, всередині порожньо.
Чомусь на думку спадає аналогія з вітамінами у пігулках. От тримаєш в руці таку пігулку і думаєш, що після того, як її проковтнеш, щось стане кращим. Або ні, радше думаєш, що щось зміниться. Потім ти ковтаєш її, можливо, запиваючи водою. Минає 10 хвилин, година, три, день, два... І нічого. Розумієте? Ніяких змін.
Ну от прочитаєш ти «Добре бути тихонею» і що? Ніякої реакції на книжку, яка викликала свого часу шалений резонанс. В ній ледь не вперше розкривалась суть емоцій підлітка. Описувався його перший досвід (?). Хвилювання, поцілунки, секс...
А ти собі бурмочеш під носа «ну і що?».
І тут до голови вривається інше: можливо, ти просто уже забув, як це — бути підлітком? Можливо, тобі байдуже, бо ще сам не маєш дітей?
Чи ні? Чи просто там описані реалії, які якось складнувато накласти на своє життя? Можливо, там описаний інший культурний пласт, до якого тобі просто дуже далеко.

А може ти вже тільки з іронічною посмішкою можеш сприймати будь-який прояв наївності та щирості. Менше з тим.
Я із самого початку не зрозуміла, звідки взявся той хлопець, якому весь час наш головний герой Чарлі «сповідався» у листах. Чому саме його було обрано?! Ні, звичайно там є пояснення, що цей хлопець колись просто не скористався ситуацією і не затяг до ліжка якусь дівулю бла бла бла, але чи може це бути тим справжнім поштовхом для того, щоб вивертати душу, хай і анонімно?

Попри такі незрозумілі речі, в книжці все одно є і прекрасне.
По-перше, це те, як особистість після величезного стресу (смерті друга/товариша) переступає через себе, виходить із зони комфорту (я б по-дурному сказала: деінтровертується) і стає повноцінним (?). Я зараз маю на увазі соціальну повноцінність, коли хтось вилазить зі своєї внутрішньої схованки і починає взаємодіяти зі світом, знаходить друзів, якісь уподобання, починає ходити на ті ж вечірки. Та навіть пробує щось нове (наркотики, секс... що там ще).

По-друге, це по-справжньому смачні моменти. Якось вночі, я просто уявила себе на місці Чарлі, я уявила, як під гучну музику, коли машина розганяється і в'їжджає в тунель, встаю на на ноги... і мене з усіх сторін починає обдувати вітер. Таке собі невеличке короткотривале щастя. Хіба ні?

По-третє, цікаво спостерігати за тим, як розвивається персонаж. Тим паче, що у читача є можливість і самому проти тим шляхом: перечитати всі книжки, які згадуються на сторінках, прослухати пісні, порівняти свої враження з враженнями Чарлі.

 

Завершу цитатою із одного блогу: «На мою думку, фільм — це чиста квінтесенція американської культури. Не культури гамбургерів і коміксів, а культури Фіцджеральда і Селінджера».
І додам, що в мене й самої виникло враження, що твір писався під величезним впливом «Над прірвою в житі» (може, через часте згадування твору). Тому, якщо комусь не сподобався селінджерівський персонаж, — не сподобається і персонаж Чбоскі.

Фільми, згадані в книзі (рос.):

• «Эта прекрасная жизнь»
• «Продюсеры»
• «Красные»
• «МЭШ»
• «Выпускник»
• «Гарольд и Мод»
• «Моя собачья жизнь»
• «Общество мертвых поэтов»
• «Невероятная правда»
• «Ночь живых мертвецов»
• «Ханна и её сёстры»
• «Субботним вечером в прямом эфире»
• «Шоу ужасов Роки Хоррора»

Література в книзі:

•  «Убить пересмешника» Харпер Ли
• «По эту сторону рая», «Великий Гетсби» Скотт Фицджеральд
•  «Питер Пэн» Джеймс Барри
•  «Мэр улици Кастро» Рэнди Шилтс
•  «Сепаратный мир» Джон Ноулз
• Энн Райс
• «Над пропастью во ржи» Джером Селинджер
• «Уолден, или жизнь в лесу» Генри Дэвид Торо
• «В дороге» Джек Керуак
• «Голый завтрак» Уильям Берроуз
• Эдвард Эстлин Каммингс
• «Гамлет» Уильям Шекспир
• «Посторонний» Альбер Камю
• «Источник» Айн Рэнд
• «Отдельные миры» Джон Ноулз

Музика в книзі:

• The Smith — Asleep
• The Beatles — Black Bird
• U2 — MLK
• Landslide — Fleetwood Mac
• Blondie
• Village People
• Nirvana — Smells Like Teen Spirit
• Ride — Vapour Trail
• Simon and Garfunkel — Scarborough Fair
• Procol Harum — A Whiter Shade of Pale
• Nick Drake — Time of No Reply
• The Beatles — Dear Prudence
• Suzanne Vega — Gypsy
• The Moody Blues — Nights in White Satin
• The Smashing Pumpkins — Daydream
• Genesis — Dusk
• The Beatles — Something
• Mr. Mister - Broken Wings
• The Slits
• Billie Holiday
• Pink Floyd — Another Brick in the Wall (Part II)

Ну, і не зайвим буде сказати, що в 2012 році за книжкою відзняли кінострічку. Сценарій писав сам автор, тому можна переглянути, які ж смачні моменти він виділив для себе самого.

А ще, якщо комусь цікаво, в неті гуляє повно фотографій, де якісь хлопці-дівача понабивали собі цитати з книжки на різних місцях. 

А ще якщо шукати в неті далі, то можна натрапити на цілу купу альтернативних обкладинок до книжки (та я б теж створила, аби вміла, позаяк з усього масиву обкладинок з різних країн мені сподобалась лишень обкладинка до італійського видання (перша в цьому пості).

Я це до того, що в світі живе безліч фанатів книги. І одній мені вона здалась неоднозначною і в мене однієї не викликала величезного захоплення. Якось так.