Весь Стейнбек в Зимі тривоги нашої

Останнім часом потягло на доволі похмурі книжки.
Похмурі не через свою тематику, а через реалізм (?)

В «Зимі…» маємо головного персонажа ― Ітана, такого собі звичайного чоловічка, якому «ничто человеческое не чуждо». Він звичайний продавець в магазинчику має напрочуд тонкий розум. І здавалось би, що взяти з бідняка інтелігента? А в нього є коханки (я так і не розібралась, скільки їх було), його поважають в місті, чи то тому, що він походить з дуже старого поважного роду, и то тому, що він є занадто чесним.

В Ітана є двійко діточок: дівчинка і хлопчик. Вони, в принципі як і їхня мама, втомилися від бідності і хочуть якомога швидше розбагатіти, прославитись (зробити що завгодно), щоб жити краще. Жити краще хочеться і Ітанові.

У той час, коли діти думають написати твір, про те, як люблять Америку і виграти купу якихось цінних призів, Ітан планує… пограбувати банк.

Ось таке прозаїчне життя.

Кінець кінцем він той банк не грабує, його син виграє другу премію на все американському конкурсі, але й з нею не все так гладко6 виявляється він просто зкомпілював свій твір з безлічі творів відомих особистостей минулого сторіччя.

Але не зважаючи на усі ці поразки, в матеріальному плані їм щастить. Щастить тоді, як інші зазнають низки невдач. Наприклад, власника магазинчику, в якому працює Ітан, депортують з країни, бо десять (?) років тому він незаконно потрапив з Італії (?) до Америки. І цей власник залишає свій магазинчик своєму вірному і чесному підлеглому.

А ще сім’ї Ітана перепадає луг, на якому хтось дуже і дуже хоче побудувати летовище (аеропорт), бо там знаходиться єдина придатна для того ділянка. А перепадає він після того, як помирає його друг-алкоголік, заради якого Ітан ладен був зробити все на світі, навіть віддати всі гроші, тоді коли б сам лишився без копійки в кишені.

Всі ці сюжетні повороти прикрашають ліричні відступи: роздуми самого Ітана, його декламування біблійних текстів, поем тощо.

Загалом роман хоч і невеликий, але дуже атмосферний. Найважливіше, що я винесла для себе: ніколи не опускати руки і робити все, що робиш (якщо вважаєш це правильним) і тоді все складеться найкращим чином. Принаймні для тебе. Проблема полягає лише в тому, щоб залишатись щасливим, коли все, про що ти так довго мріяв, буде в твоїх руках.

І так, здається в мене з'явився новий улюблений письменник. 

Для тих, комі цікаво. В 1983 році у США було відзнято одноіменну кінострічку за романом Джона Стейнбека. 

але не знаю, чи є потреба її переглядати. надто вже яскравий вийшов твір. 

“Нет ничего чудовищнее того, что мы можем внушить себе сами.

“И чего ты расстраиваешься, что, мол, люди думают о тебе плохо? Да они вообще о тебе не думают.

“Плохой роман должен развлекать читателей, средний — воздействовать на их чувства, а лучший — озарять им путь.

“Сами по себе слова ничего не значат, они только проводники чувств.

“Сколько, наверно, есть людей, на которых я всю жизнь смотрю и не вижу.

“Вам попался бриллиант. Не трите его слишком сильно, а то как бы не обнаружилась подделка.

“Когда двое встречаются, каждый в чем-то изменяет другого, так что в конце концов перед вами два новых человека.

“Если хочешь сохранить друга, никогда не испытывай его.

“Советов мы не любим - нам нужно поддакивание.

“Когда дело касается денег, для обычных правил поведения наступают каникулы.

“Я люблю ее, и это странно, ведь в ней все то, что мне ненавистно в других, но тем не менее я души в ней не чаю.

Ps ніхто ніколи не розумів жінок краще, та і людей взагалі, ніж Стейнбек

Pps цитати цього разу крадені. захопилась і не записувала власноруч. тому і не ясно хто говорить :) Але, думаю, куди не тицьни  — все з уст Ітана Хоулі.