Доки я жива

Довго вагалась, чи писати що-небудь про цю книжку, чи ні.

Мова йде про роман «Доки я жива» («Доки я не померла») британки Дженні Даунхем.

Насторожує і водночас інтригує вже сама назва. Але з перших сторінок починаєш розуміти, чим вона виправдана.

Головна героїня Тесса ― 16-річний підліток, хворий на рак.

Гнітюче, еге ж? Але тепер ще раз усвідомте, що в романі йдеться про підлітка, з усіма його проблемами і переламними моментами, з його внутрішніми і зовнішніми протестами, з відчайдушністю і страхом. Згадайте себе у цьому віці, зі своїм максималізмом і, можливо, навіть авантюрно вдачею. А тепер уявіть, якби саме в тому віці вам сказали поставити хрест на майбутньому через невиліковну хворобу.

Мабуть, я би не витримала і просто задалася. Але наша героїня не така.

Вона вирішує скласти список справ, які зробить перед тим як померти. Байдуже, якими божевільними вони будуть, бо коли в тебе є мета, жити стає простіше (?), з’являється відчуття, що ще багато чого можна зробити, багато можна змінити.

І так, за сюжетом, Тесса виконує всі пункти зі свого списку, додаючи нові. Знаходить справжнє кохання, переживає особисту драму подруги, яка змінює все її життя, переглядає ставлення до батьків та брата, до оточуючих загалом. Робить абсолютно божевільні речі… Пробує десятки речей, на яких іноді не вистачило б і цілого життя. Щось встигає, а щось ні.

 

З першого погляду, тема невиліковних захворювань не нова, і чого можна від неї чекати? Але, придивившись, розумієш, що рак може бути всього лиш грубою метафорою перешкод у житті (або і взагалі закінчення того життя). А може й не бути. І через Тессу Дженні Даунхем намагається вкотре донести до нас тезу про те, що жити треба сьогодні, бо ніхто не знає, що на нього чекає вже завтра. Часом це виходить сопливо-лірично, а часом дещо в іронічній формі. Але суть лишається тією ж.

“Любовь и смерть наполняют жизнь человека смыслом. Одни из нас живут, потому что любят, другие — потому что боятся умереть.

Література в книзі:

• Шекспир «Макбет», 12 сонет;
• Одон Уинстон.

 Музика:

• Gregorian Chant
• The Beatles ― Blackbird
• Tim McGraw ― Live Like You Were Dying
• Sufjan Stevens ― All the Trees of the Field Will Clap Their Hands

Для тих, кому цікаво

В 2012 році в Британії відзняли кінострічку («Now Is Good») за романом. Одні кажуть, що це саме той випадок, коли фільм значно кращий від книги, інші ж —навпаки. Своєю авторитетною (жартую) думкою я поділитиь не можу, бо не переглядала. Тож, дивимось і ділимось враженнями.