В котромусь із минулих постів я вже писала про Бредбері. Мене тоді захопили декілька його оповідань. Захопили? Та я була неймовірно задоволена після того, як їх прочитала!
Цього разу все вийшло цікавіше.
До рук мені потрапила збірочка (?) оповідань «Октябрьская страна», яка не то вразила, не то здивувала.
Річ у тому, що 4 дня поспіль, може й більше я намагалась пересилити себе і читати до переможного кінця. Що ж таке? А те, що всі оповідання збірочки були химерними!
Не жахливо написаними, ні. Мова Бредбері, як завжди, вражає зворотами, і неочікуваними метафорами (я вже не знаю, хто в цьому «винен» сам Бредбері, чи його перекладачі).
Тут самі сюжети змушували, якщо не здригнутись, так подумати, яке ж описане таки химерне. Брр.
Не будучи фанаткою жахіть, почала ставити питання: нащо такий сюжет? І одна людина сказала просто: шукай прихований зміст.
І справді, десь він справді був захований, а десь плавав на поверхні.
В одних текстах розкривається людська жорстокість і необґрунтований цинізм, в інших — закомплексованість. В деяких оповіаннях сюжетна лінія розвивається по методу (хм) передбачення (?): коли автор розповідає нібито вигадану історію і вона потім збувається.
Ще були оповідання про фобії, про намагання відгородити когось від навколишньої реальності, про брехню, про сподівання, про співчуття, про людей, які вирішують долю інших, про невипадкові збіги обставин... Та тих тем і не перелічити!
І лиш наприкінці, єдине оповідання «Удивительная кончина Дадли Стоуна», не беручи до уваги назву, не має нічого химерного. Це історія про шанс, який випав не в зовсім гарній формі і допоміг змінити життя на краще, допоміг розвернутися в інший ік і розвиватися, розвиватися!
Це можливість, яку надав «недовбивця». Можливість не опускатись в прірву неякісної творчості і жити по-новому. Можливість зректись від усього старого.
Ну а тепер декілька цитат:
“ Многим хочется умереть. «Американские» горки дают им почувствовать смерть (Ральф Бэнгарт) [c. 4].
“ Чем меньше рост, тем больше гордость (Ральф Бэнгарт) [c. 10].
“ Все эти смуглые, пропеченные солнцем люди, которые населяли город, были для нее чужими. Они не знали слов, которые знала она — так же, как она не понимала их слов[c. 81].
“ Если отдаться целиком какой-то одной идее, то в голове просто не останется места для чего-то другого (Джозеф) [c. 102].
“ Выйдя из роли восхитительно заурядного недотепы, не имеющего за душой ни единой собственной мысли, жалкого раба машинной цивилизации, чья единственная мечта - чтобы все не хуже, чем у соседей, Гарви доводил их до бешенства своими соображениями...[c. 121]
“ Я надел свитер и стал смотреть на волны, которые накатывались и падали на берег. Они падали очень ловко, с какой-то элегантностью; даже пьяный не смог бы упасть на берег так изящно, как это делали волны [c. 212].
“ Вода - как волшебник. Она разрезает все пополам и растворяет вашу нижнюю часть, как сахар. Холодная вода [c. 214].
“ У поезда плохая память, он все оставляет позади [c. 216].
“ — Мама? Что они делают там, в могилах? Просто лежат?
— Да, просто лежат.
— Лежат, и все? Что в этом хорошего? Это ведь скучно.
— Ради Бога, о чем ты говоришь?
— Почему они не выходят, не бегают и не веселятся, когда им надоест лежать? Ведь это так глупо...[c. 229]
“ Когда люди идут ко дну, они становятся невыносимыми — орут, кричат, хватаются за что попало [c. 242].
“ Я бы не смогла сделать тебе ничего плохого, потому что ты защищен моей любовью [c. 272].
Література в літературі:
Джеймс Джойс «Улісс»
Теннессі Вільямс
Данте
Елінор Глін
Для тих хто цікавиться. Ось вам посиланнячко http://raybradbury.ru/ на російськомовний сайт, присвячений письменнику Там зібрано його твори, новини, які стосуються виходу його книжок і т.д.
а ще ДУЖЕ раджу прочитати «Вино из одуванчиков». Це настільки теплий твір, що просто не передати. Атмосфера літа з усіма його запахами та настроєм гарантована (!) є там свої але, але про них вже під час прочитання :)
Немає коментарів:
Дописати коментар
прокоментуй