Але в цьому випадку моя цікавість перемогла над такою ж моєю суб'єктивною нелюбов'ю до віршованих рядків.
Жертвою мого читання став «Дон-Жуан» Джорджа Байрона.
Розчарувалась тим, що не побаила образу славнзвісного бабія (!)
Дон Жуан просто був настільки привабливою людиною з купою якостей, що жінки його любили і вішались йому на шию. А він що? Він обирав найкращих. І де тут порок і хтивість і бла бла бла. Нема. Звичайний собі мужчина.
Очікувала прочитати про численні походеньки від однієї до іншої, та Байронівська скромність не виправдала моїх сподівань.
Як підсумок: Жуан ні в чьом нє віновєн.
Стосовно самої форми твору. Якщо початок, безсумнівно захоплює, і ти читаєш все, не дивлячись на довгі рими (?) швидко, то вже наприкінці втомлюють численні ліричні відступи, та й не ліричні, а просто відступи, де автор розмірковує і над різною метафізикою (як він ті всі речі називає), і над своєю музою і римою і над використаними порівняннями... загалом іноді досить часто відходить від сюжетної лінії. Хоча виправдати Барона може одне — він римував. В прозі така кількість відступів виглядала б недоречно, а тут їм саме місце. До того ж пробуй заримувати все до ладу не вдаючись до інших розмірковувань. Пха.
З'явилось бажання просто порівняти з іншими Донами Жуанами. Я маю на увазі інших авторів. З Камінними гостями і так далі. Може якось іншим разом. Тоді і опишу свої враження.
А поки, ще раз повторю, Жуан був досить пристойною людиною, яка просто подобалась жінкам. Так, навіть не дивлячись на те, що в самому кінці твору виявляється, що мав зв'язки з заміжньою жінкою. Але вона сама винна (!). Чесно :)
Хоча є інший бік медалі: Байрон — чоловік. При чому постать його — неоднозначна. Може тому образ Дон Жуана він спеціально зробив таким невинним (?). Посміятись з читачів і з їх заїждженого сприйняття.
В будь-якому випадку вийшло смачно.
І все ж таки, старанням кого, Жуан став розпусним? Мольєр? Ні. Здається, таки Тірсо де Моліна.
Здогадуватись можна вічно. Вікіпедія, славнозвісна, говорить, що про Жуана писало чимало.
Цитатки:
“Она вопрос обдумывала все же
Не одного ли корня, что Эдем,
Известное британское «god damn»? [c.18]
“Она была вот тем-то и страшна,
Что всех пороков женских лишена [c.19].
“К шпионству души любящие близки [c.25].
“Вполне корректен был ее супруг
Пятидесяти лет. Оно обычно,
Но я бы променял его на двух
По двадцать пять [c.40].
“К тебе взываю именем Эрота!
Но тут его слова прервала... рвота [c.123].
“Мой совет — всечасно
Единственную женщину любить,
Чтоб серце да и печень сохранить! [c.213]
“Вначале всех нас манит океан,
Но кто потом на берег не вернулся? [c.331]
“Мы все рабы, коли на то пошло, —
Рабы страстей, капризов, наслажденья.
Со временем душевное тепло
И доброта в нас гибнут, к сожаленью.
Искусство жить, коль правду вам оказать,
В том, чтоб о наших ближних не страдать [c.333].
“ Меж тем старик, на вид немного странный,
Из тех, кого прозвали «третий пол»,
Разглядывая пристально Жуана,
К приятелям вплотную подошел [c.333].
“ Вольтер не соглашается со мною:
Он заявляет, что его Кандид,
Покушав, примиряется с судьбою
И на людей по-новому глядит [c.336].
“ Я был когда-то мастер описаний,
Но в наши дни — увы! — любой болван
Отягощает публики внимание
Красотами природы жарких стран.
Ему — восторг, издателю — страданье,
Природе ж все равно, в какой роман,
Путеводитель, стансы и сонеты
Ее вгоняют чахлые поэты [c.345].
Ничтожество свое [c.348].
“ Завидовать я мог б Бриарею
Творившему великие дела
Когда бі он десятки рук имея
Имел и прочих членов без числа [c.412].
“ «Да будет свет!» — господь провозгласил,
«Да будет кровь!» — провозгласили люди [c.474].
“ Божественный Омир! Чаруешь ты
Все уши — даже длинные! [c.491]
“ Не все ль равно, добыча иль почет,
Всегда героев выгода влечет [c.543].
“ Как сказано — во всю ямскую прыть
Неслась кибитка моего Жуана [c.579].
“ Уж если другом стал заклятый враг,
Он должен честно другом оставаться [c.605].
“ Не преступленье, в сущности, страшит,
А именно огласка преступленья [c.717].
“ Так для чего же книги издавать,
Когда не веришь славе и доходу?
А для чего, скажите мне, читать,
Играть, гулять, придерживаться моды?
Нам это позволит забывать
Тревоги и ничтожные невзгоды [c.776].
“Успех и неудача, всякий знает,
В на равное волненье вызывают [c.777].
“Ведь слабый пол, изменчивый всегда,
Изменчивым подвержен настроеньям.
Ярлык вина обманчив иногда,
И качество бывает под сомненьем.
А женщина — как легкое вино:
испортиться и ей не мудрено [c.820].
“Когда-то люди создали манеры,
Теперь манеры создают людей [c.829].
“Противника старайтесь утомить
Его тогда нетрудно и затмить [c.840].
Номери сторінок вказано з електронної версії книги, обсяг якої 948 ст
Для тих кому нудно читати маю ідею: ерегляньте кінострічки про Жуана. Хай не всі, та з Джонні Деппом (1995) та з Ерролом Флінном (1948) обов'язково.
Немає коментарів:
Дописати коментар
прокоментуй