Андрухович Ю.
|
«Перверзія»,
«Московіада»
|
Баграт Л.
|
«Зло»
|
Багряний І.
|
|
Бао Гань
|
|
Бах Р.
|
|
Бегбедер Ф, ди Фалько Ж.-М.
|
|
Берджес Е.
|
|
Бойченко О.
|
|
«Код да
Вінчі», «Інферно»
|
|
Бронте Е.
|
«Буремний
перевал» («Грозовий перевал»)
|
«Почтамт»
|
|
Булгаков М.
|
|
«Коханка»
|
|
Воло Ф.
|
|
Вонг Д.
|
|
Гербіш Н.
|
|
«Милий друг», «Життя»
|
|
Горліс-Горський Ю.
|
|
Гранецька В.
|
|
Гурницька Н.
|
|
«Матільда»
|
|
«Моя сімя та
інші звірі» + всі твори
|
|
де Сент-Екзюпері А.
|
|
«Трохи пітьми»,
«Намір», «Архе», «Культ», «Поклоніння ящірці»
|
|
Домонтович В.
|
|
«Ребека»
|
|
«Ритуал»
|
|
Еккель Б.
|
|
«Ім’я Рози» («Ім’я Троянди»)
|
|
Ерцог М.
|
|
«Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія»
|
|
«Ми»
|
|
серія «Вічний»
|
|
«Людина-звір»,
«Дамське щастя»,
«Жерміналь»
|
|
«Таке», «AB OUT»
|
|
«Щоденник моєї секретарки», «Мальована
історія Незалежності України»
|
|
«Процес», «Замок», «Америка», «Перевтілення»
|
|
«11/22/63», «Острів Дум», «Суцільна
темрява, без зірок», «Кидайте
палити», «Під куполом»,
«Зона покриття», «Зелена миля»
|
|
«Голодні ігри»
(трилогія)
|
|
«Берестечко», «Маруся Чурай»
|
|
Крамер С.
|
|
«10 негритят» + всі твори
|
|
Любка А.
|
«Спати з жінками»
|
поезія
|
|
«Божественна комедія»
|
|
серія «Пісня льоду та вогню»
|
|
«За склом»
|
|
«Гуляща»
|
|
«Театр»
|
|
«Топаз» («Токійський декаданс»),
особливо сподобалсь новела «Someday»
|
|
Мухарський Антін
|
|
«1984», «Ферма тварин»
|
|
«Бійцівський клуб», «Прокляті»
|
|
Персіг Р.
|
|
«Грішниця»
|
|
«Троє із цукербринів»
|
|
Підмогильний В.
|
«Місто»
|
«Павда» (Шукай любительські
переклади, бо російською НЄ ТО)
|
|
«Тріумфальна арка», «Іскра життя», «Три товариші»
|
|
Робертс Г.
|
«Шантарам»
|
«ЛСД» + всі твори
|
|
«Гаррі Поттер» (всі
книги циклу)
|
|
«Никому не уйти»
|
|
«Слова»
|
|
Свамі Радханатха
|
|
«Над прірвою в житі» («Ловець в
житі»)
|
|
Славінська І.
|
«Історії талановитих людей»
|
Соболевська Ю.
|
«Книжка про читання»
|
Торсен Н.
|
|
Фелан Дж.
|
серія «Самітник»
|
серія «Лабиринти Ехо»
|
|
«Двері сприйняття. Рай і Пекло»,
«О прекрасний новий світ» («Чудовий новий світ»)
|
|
Харстад Ю.
|
|
новели
|
|
«Поправка-22» (рос. «Уловка-22»)
|
|
«Doc1»
|
|
Янгфельдт Б.
|
«Я для меня мало. Революция и
любовь В. Маяковского»
|
16.11.14
Список рекомендованої літератури ІІ (Результати опитування)
28.09.14
ВСІМ ВСІМ ВСІМ №2 або In Books We Trust
Вирішила вдруге створити форму-опитування для поціновувачів книжок.
Бо вже надто сподобалось мені те, що з цього вийшло минулого року.
Не знаю для кого як, а мені минулорічні рекомендації допомагали в кризові моменти визначитись із вибором книжки для читання в зручненькому ліжечку перед сном.
Тож, якщо в душу запала якась дуже хороша книжка, і ти не можеш втриматись від того, щоб комусь її порадити, тобі сюди: форма для вписування назв
Поспішайте стати книжковими радниками :D
Результати опитування опублікую одразу після його завершення.
А поки тримайте милого єнотика
Тож, якщо в душу запала якась дуже хороша книжка, і ти не можеш втриматись від того, щоб комусь її порадити, тобі сюди: форма для вписування назв
Поспішайте стати книжковими радниками :D
Результати опитування опублікую одразу після його завершення.
А поки тримайте милого єнотика
16.09.14
Сімона де Бовуар і її «Чарівні картинки»
Наша проблема полягає в тому, що ми дозволяємо людям з гучними іменами заробляти на цих іменах, не
докладаючи ніяких зусиль. От працювала людина, створила щось вартісне,
прославилась ― і все, в більшості випадків ставить хрест на своїх подальших
стараннях, адже нащо старатись, якщо гроші і слава самі йдуть до рук.
Мені здається, так само думала і Сімона де Бовуар, відома
авторка феміністичної літератури.
А все через щоденниковість «Чарівних картинок». Попри усю мою любов до писанини в такому
стилі, мають бути якісь межі, коли текст потрібно залишати на рівні живих
журналів чи оповідань в пресі, а не роздувати його до обʼєму книжки і годувати
цим нещасного читача.
А може я просто нічого не розумію в модерній літературі? (! з її глобальними і особистісним проблемами, депресивними героями).
А особливо в сльозливо-сопливих жіночих романах, де головне
не сюжет і суть, а н-а-с-т-р-і-й, почуття головної героїні? Може, суть у цьому? Чи в тому, що в мене не вистачило сил добити це чтиво докінця.
“Думаешь, что тебе дорог мужчина, а на самом деле тебе дорого некое представление о себе, некая иллюзия свободы или неожиданности, миражи.
В будь-якому разі книжку категорично не раджу. Як на мене
несмак і витрачання часу.
Можливо, колись спробую щось інше з її романів. Але коли затруться ці враження.
14.09.14
Доки я жива
Довго вагалась, чи писати що-небудь про цю книжку, чи ні.
Мова йде про роман «Доки я жива» («Доки я не померла») британки Дженні Даунхем.
Насторожує і водночас інтригує вже сама назва. Але з перших сторінок починаєш розуміти, чим вона виправдана.
Головна героїня Тесса ― 16-річний підліток, хворий на рак.
Гнітюче, еге ж? Але тепер ще раз усвідомте, що в романі йдеться про підлітка, з усіма його проблемами і переламними моментами, з його внутрішніми і зовнішніми протестами, з відчайдушністю і страхом. Згадайте себе у цьому віці, зі своїм максималізмом і, можливо, навіть авантюрно вдачею. А тепер уявіть, якби саме в тому віці вам сказали поставити хрест на майбутньому через невиліковну хворобу.
03.09.14
«Овід» Етель Ліліан Войнич
Чи доводилось вам хоч коли-небудь читати роман, вже перші сторінки якого змушували подумати «що тут взагалі відбувається?»?
Чи доводилось розбиратись в плутанині якихось імен/подій?
І можна було б подумати, що я говорю про котрусь із книжок Маркеса. Але ні.
Насправді, мова йде про історичний роман Ліліан Войнич «Овід».
Почала я його читати ще всередині літа (зараз вже початок осені), коли надворі немилосердно смалило сонечко, в панельному будинку сидіти не хотілося, а вода в річці була (як би банально це не звучало) як молоко, хіба тільки дещо зеленувата.
Пляжним чтивом творіння Войнич назвати було ну дуууже важко, але тоді в голові промайнула думка «чому ні?».
Чи доводилось розбиратись в плутанині якихось імен/подій?
І можна було б подумати, що я говорю про котрусь із книжок Маркеса. Але ні.
Насправді, мова йде про історичний роман Ліліан Войнич «Овід».
Почала я його читати ще всередині літа (зараз вже початок осені), коли надворі немилосердно смалило сонечко, в панельному будинку сидіти не хотілося, а вода в річці була (як би банально це не звучало) як молоко, хіба тільки дещо зеленувата.
Пляжним чтивом творіння Войнич назвати було ну дуууже важко, але тоді в голові промайнула думка «чому ні?».
Підписатися на:
Дописи (Atom)



