20.02.15

музика, написана під враженням від літератури

Звісно, цей список неповний, але все одно цікаво.
Стаття на Вікі зі списком муз. творів, на які надихнув Толкієн, Байрон, Алан По та інші.
А тут  можна знайти 25 пісень, на які надихнув Орвел, Дікс, Набоков, Міллєр та ін.
А тут можна почитати і послухати музику, написану після прочитання Маркеса, Вальда, Фіцджеральда та ін.
Музика, яка з'явилась завдяки Гете, Селінджеру, Кероллу, Зюзкінду тут.
Тут перелік творів, які надихали на створення класичного року (серед них і Людина-невидимка, і Улісс (дивно, на що він міг надихнути?)
А за цим посиланням можна знайти перелік творів, які надихнули на створення інді-музики.

В мережі гуляє ще дуже багато списків, якщо цього буде мало - шукайте ;)




01.02.15

Чуттєвий «Гранатовий браслет» Александра Купріна

Як би там не було, та російську літературу дореволюційного періоду не любити неможливо.
Так само, як і неможливо не любити Александра Купріна і його чудову мову.
Давно я з такою насолодою не вслухалась в аудіокнижки. Не знаю, чи все через чудовий голос Володимира Стулакова, який читав Гранатовий браслет, чи через те, що і справді чудово написано.
Менше з тим.

Про що?
Про знатну пані, яка на свої іменини отримує доволі цінний подарунок (власне, той гранатовий браслет, про який і йде мова у назві повісті) від таємного шанувальника. Так вже склалось, що одруженим не годиться приймати подарунки від чужих чоловіків, тому пані ця, Віра Шеїна, розповідає про подарунок своєму чоловікові. Той в свою чергу бере з собою діловитого Віриного брата і вирушає в гості до таємного шанувальника, про особу якого вони дізнаються з довідників за ініціалами.

І можна було б подумати, що за цим піде драматичне з'ясування стосунків, та ні.

31.01.15

«Світ Софії» — чудова книжка Юстейна Ґордера з паршивим закінченням

Для мене ― людини, яка на перших курсах Академії пропустила філософію повз вуха, книжка стала відкриттям. Вона ― геніальна, якщо розглядати її як популярну книжку з філософії для підлітків. Тут є і старший дядечко Альфред Нокс (авторитет, якому, якщо вірити психології, довірятиме підліток), тут є 14-річна героїня Софія Амунсен (втілення читацького «я») і тут є цікавий, спресований, виклад філософії (точніше того, як змінювалось сприйняття світу) з купою прикладів.

Класним ще є те, що протягом розповіді вчитель-філософ ставить запитання-завдання, в яких треба розібратись.

Власне, все і закручується після слів «Кто ты такая?», які читає головна героїня ― Софія ―на маленькому  листочку, вкладеному  в конверт. Далі були інші запитання (прядок не точний):

11.01.15

Діана Вінн Джонс з фантастичним твором «Будинок з характером» («Будинок ста шляхів»)


 Здається, від того моменту, коли тримала в руках бодай електрону книжку для дітей (чи хоча б підлітків) минула ціла вічність (пристрасть до мовних штампів мене згубить). Не знаю чому, але іноді на мене находить щось на кшталт «ти така доросла тітонька, досить вже впадати в дитинство і читати те, що не згодиться-диться-иться-ся-я-а». Скучно, нє правда лі?

Але годі ліричних відступо-вступів.
Цього разу я натрапила на надзвичайну річ ― роман Діани Вінн Джонс «Будинок з характером» (інша, коректніша назва ― «Будинок ста шляхів»).

Що це?
Це остання (третя) книжка серії «Замок», куди входить супервідома книжка «Мандрівний замок Хаула» (за якою Міядзакі Хаяо створив одноіменний анімаційний фільм і створив цілий культ цього ходячого замку: народ почав робити з ним тату, в магазинах зʼявилось безліч іграшок-моделей, тисячі фанатів, хто як міг, зображали персонажів книги/анімації, знайшла навіть торт з одним із персонажей…ух!)

Про що?

Джон Прістлі і його «Небезпечний поворот» з неочікуваним закінченням

 Нелюбов до п'єс в мене з'явилась мабуть, ще на перших курсах академії, коли нас змушували залпом прочитувати книжки, при цьому не впускати суті і намагатись відповісти на одвічні питання «чому?» та «нащо?».
До чого я? А до того, що п'єса Джона Прістлі «Небезпечний поворот» — зовсім інша річ (!). Звісно, якщо не читати її, а слухати (або дивитись, кому як пощастить).

Сюжет твору побудований довкола радіовистави, яку слухають гості, зібравшись в будинку подружжя Кеплен. Радіовистава та
називається «Пес, що спить» (рос. «Спящий пёс»).
З часом слухачі не можуть ніяк зрозуміти, чому ж автори так назвали п'єсу, адже ні про що подібне там не йдеться. І тут починається дискусія. Хтось припускає, що пес символізує правду, яка не виринає на поверхню, доки ти нічого не чіпаєш (у нашому випадку пса). А хтось говорить, що говорити правду, це як заходити в поворот на величезній швидкості  — небезпечно. Іншому ж п'єса нагадує про самогубство спільного знайомого гостей  — Мартіна Кеплена... На цих словах господиня дому вирішує якось відволікти всіх від неприємної розмови і пропонує гостям алкоголь та цигарки. А цигарки ті знаходяться в маленькій скриньці, яку, виявляється, бачили в домі Мартіна Кеплена перед тим, як він застрелився...

Арчібальд Кронін і психологізм Роберта Шеннона («Юні роки»)

Знаєте, іноді до наших рук так раптово потрапляють правильні книжки, які раз і назавжди перевертають наше життя.
Однією із таких для мене стала книжка «Юні роки» (продовженням якої є «Шлях Шеннона»).

Про що вона? Про хлопця-ірландця, який волею долі потрапляє в чужий дім (ну добре, дім родичів) і лишається там жити після смерті своїх батьків. Через скупість свого дядечка життя у Роберта Шеннона складається не дуже добре: доводиться носити старі речі старших братів і викручуватись, як тільки можна. А ще й ірландська природа (стереотипне ірландське бунтарство та агресивність) часом роблять життя хлопця досить важким.

30.11.14

Важкий «The Kite Runner» Халеда Хосейні

Рівно 2 довгих місяці я слухала книжку Халеда Хосейні «Той, хто біжить за вітром» (знаю, переклад назви не з найліпших). Надзвичайно довго і важко.
Майже так само важко, як і писати це зараз.

Роман Хосейні неможливо віднести до категорії тих, що читаються на одному подиху, чи до тих, які хочеться перечитувати безліч разів.
Ця річ - це те, що важко переварити, часом важко зрозуміти і найважче сприйняти.
Найперше через різницю культур.
Описаний побут афганців, перед і під час їхніх війн. Вірніше навіть не сам їхній побут, як історія однієї сім'ї, або історія хлопчика, який перетворюється в чоловіка і має відповідати за всі ті вчинки, за які йому було соромно впродовж цілого життя.

16.11.14

Список рекомендованої літератури ІІ (Результати опитування)

Андрухович Ю.
Баграт Л.
«Зло»
Багряний І.
Бао Гань
Бах Р.
Бегбедер Ф, ди Фалько Ж.-М.
Берджес Е.
Бойченко О.
Бронте Е.
«Буремний перевал» («Грозовий перевал»)
Булгаков М.
Воло Ф.
Вонг Д.
Гербіш Н.
Горліс-Горський Ю.
Гранецька В.
Гурницька Н.
де Сент-Екзюпері А.
Домонтович В.
Еккель Б.
«Ім’я Рози» («Ім’я Троянди»)
Ерцог М.
«Ми»
серія «Вічний»
«Таке», «AB OUT»
«Щоденник моєї секретарки», «Мальована історія Незалежності України»
«Твердиня», «Бот», «Жорстоке небо», «На Зеландію»
«Голодні ігри» (трилогія)
Крамер С.
«10 негритят» + всі твори
Любка А.
«Спати з жінками»
поезія
«Божественна комедія»
«Топаз» («Токійський декаданс»), особливо сподобалсь новела «Someday»
Мухарський Антін
Персіг Р.
«Троє із цукербринів»
Підмогильний В.
«Павда» (Шукай любительські переклади, бо російською НЄ ТО)
Робертс Г.
«ЛСД» + всі твори
«Гаррі Поттер» (всі книги циклу)
«Никому не уйти»
Свамі Радханатха
«Над прірвою в житі» («Ловець в житі»)
Славінська І.
«Історії талановитих людей»
Соболевська Ю.
«Книжка про читання»
Торсен Н.
Фелан Дж.
серія «Самітник»
Харстад Ю.
новели
«Поправка-22» (рос. «Уловка-22»)
«Doc1»
Янгфельдт Б.
«Я для меня мало. Революция и любовь В. Маяковского»