16.11.14

Список рекомендованої літератури ІІ (Результати опитування)

Андрухович Ю.
Баграт Л.
«Зло»
Багряний І.
Бао Гань
Бах Р.
Бегбедер Ф, ди Фалько Ж.-М.
Берджес Е.
Бойченко О.
Бронте Е.
«Буремний перевал» («Грозовий перевал»)
Булгаков М.
Воло Ф.
Вонг Д.
Гербіш Н.
Горліс-Горський Ю.
Гранецька В.
Гурницька Н.
де Сент-Екзюпері А.
Домонтович В.
Еккель Б.
«Ім’я Рози» («Ім’я Троянди»)
Ерцог М.
«Ми»
серія «Вічний»
«Таке», «AB OUT»
«Щоденник моєї секретарки», «Мальована історія Незалежності України»
«Твердиня», «Бот», «Жорстоке небо», «На Зеландію»
«Голодні ігри» (трилогія)
Крамер С.
«10 негритят» + всі твори
Любка А.
«Спати з жінками»
поезія
«Божественна комедія»
«Топаз» («Токійський декаданс»), особливо сподобалсь новела «Someday»
Мухарський Антін
Персіг Р.
«Троє із цукербринів»
Підмогильний В.
«Павда» (Шукай любительські переклади, бо російською НЄ ТО)
Робертс Г.
«ЛСД» + всі твори
«Гаррі Поттер» (всі книги циклу)
«Никому не уйти»
Свамі Радханатха
«Над прірвою в житі» («Ловець в житі»)
Славінська І.
«Історії талановитих людей»
Соболевська Ю.
«Книжка про читання»
Торсен Н.
Фелан Дж.
серія «Самітник»
Харстад Ю.
новели
«Поправка-22» (рос. «Уловка-22»)
«Doc1»
Янгфельдт Б.
«Я для меня мало. Революция и любовь В. Маяковского»


28.09.14

ВСІМ ВСІМ ВСІМ №2 або In Books We Trust

Вирішила вдруге створити форму-опитування для поціновувачів книжок. 
Бо вже надто сподобалось мені те, що з цього вийшло минулого року.
Не знаю для кого як, а мені минулорічні рекомендації допомагали в кризові моменти визначитись із вибором книжки для читання в зручненькому ліжечку перед сном.

Тож, якщо в душу запала якась дуже хороша книжка, і ти не можеш втриматись від того, щоб комусь її порадити, тобі сюди: форма для вписування назв

Поспішайте стати книжковими радниками :D

Результати опитування опублікую одразу після його завершення.
А поки тримайте милого єнотика



16.09.14

Сімона де Бовуар і її «Чарівні картинки»

Наша проблема полягає в тому, що ми дозволяємо людям  з гучними іменами заробляти на цих іменах, не докладаючи ніяких зусиль. От працювала людина, створила щось вартісне, прославилась ― і все, в більшості випадків ставить хрест на своїх подальших стараннях, адже нащо старатись, якщо гроші і слава самі йдуть до рук.

Мені здається, так само думала і Сімона де Бовуар, відома авторка феміністичної літератури.
А все через щоденниковість «Чарівних картинок».  Попри усю мою любов до писанини в такому стилі, мають бути якісь межі, коли текст потрібно залишати на рівні живих журналів чи оповідань в пресі, а не роздувати його до обʼєму книжки і годувати цим нещасного читача.

А може я просто нічого не розумію в модерній літературі? (! з її глобальними і особистісним проблемами, депресивними героями).
А особливо в сльозливо-сопливих жіночих романах, де головне не сюжет і суть, а н-а-с-т-р-і-й, почуття головної героїні? Може, суть у цьому? Чи в тому, що в мене не вистачило сил добити це чтиво докінця.
“Думаешь, что тебе дорог мужчина, а на самом деле тебе дорого некое представление о себе, некая иллюзия свободы или неожиданности, миражи.

В будь-якому разі книжку категорично не раджу. Як на мене несмак і витрачання часу.

Можливо, колись спробую щось інше з її романів. Але коли затруться ці враження.





14.09.14

Доки я жива

Довго вагалась, чи писати що-небудь про цю книжку, чи ні.
Мова йде про роман «Доки я жива» («Доки я не померла») британки Дженні Даунхем.

Насторожує і водночас інтригує вже сама назва. Але з перших сторінок починаєш розуміти, чим вона виправдана.

Головна героїня Тесса ― 16-річний підліток, хворий на рак.

Гнітюче, еге ж? Але тепер ще раз усвідомте, що в романі йдеться про підлітка, з усіма його проблемами і переламними моментами, з його внутрішніми і зовнішніми протестами, з відчайдушністю і страхом. Згадайте себе у цьому віці, зі своїм максималізмом і, можливо, навіть авантюрно вдачею. А тепер уявіть, якби саме в тому віці вам сказали поставити хрест на майбутньому через невиліковну хворобу.

03.09.14

«Овід» Етель Ліліан Войнич

Чи доводилось вам хоч коли-небудь читати роман, вже перші сторінки якого змушували подумати «що тут взагалі відбувається?»?
Чи доводилось розбиратись в плутанині якихось імен/подій?
І можна було б подумати, що я говорю про котрусь із книжок Маркеса. Але ні.

Насправді, мова йде про історичний роман Ліліан Войнич «Овід».
Почала я його читати ще всередині літа (зараз вже початок осені), коли надворі немилосердно смалило сонечко, в панельному будинку сидіти не хотілося, а вода в річці була (як би банально це не звучало) як молоко, хіба тільки дещо зеленувата.
Пляжним чтивом творіння Войнич назвати було ну дуууже важко, але тоді в голові промайнула думка «чому ні?».

18.08.14

Бредбері спалює книжки. 451 градус за Фаренгейтом

Сжигать в пепел, затем сжечь даже пепел

Хто не читав «451 градус за Фаренгейтом»? Ти?
Насправді я й сама йог прочитала от-от (здається, пізніше від усіх на світі). Але нічого.

Що це?
Це роман-антиутопія улюбленого Рея Бредбері.

Про що?
Про суспільство, яке в рамках свого середовища розучилося сприймати інформацію в повному обсязі. (нічого не нагадує, ні? Та ну!).Щоб та інформація сприймалась, це має бути супервибране, екстракт екстракту, щось драматичне, захоплююче і обовʼязково зі зрозумілим закінченням. Про суспільство, яке сліпо довіряє усьому, що навʼязують йому зі стін-екранів телебачення (родичі). Про жорстоку глобалізацію.

09.08.14

Боротися і шукати, знайти і не здаватися, або Веніамін Каверін «Два капітани»

To strive, to seek, to find, and not to yield

Тепер я знаю, нащо читати з ручкою в руках і якимось папірцем під боком (головне той папірець потім не загубити). Особливо гостро усвідомлюєш те нащо, коли твір складається з двох книг і запам'ятати всі враження після такого довгого читання практично неможливо.

Мова піде про «Два капітани», які свого часу порадила якась добра людина, коли складався список рекомендованих книжок.

07.08.14

Легке розчарування, або Мілан Кундера «Невідомість»

Попереду довжелезні 16 годин дороги. 16 годин тряски в потязі.Що можна зробити за 16 годин?
Спекти +-8 тортів, написати пару статей, переглянути +-8 кінострічок або +-64 короткометражки, назбирати купу кошиків яблук, написати таку собі картину...

Що можна робити 16 годин в потязі? Читати.
Попереду було 16 годин дороги, а я дістала свій рідер і почала читати Кундеру. Цього разу «Невідомість».

Це була дорога зі Львова. Десь в тернополі до мене підсіла дівчина, яка дуже довго прощалась з коханим на пероні. Пізніше я дізналась, що вона літературознавець, випускниця КНУ ім. Т. Шевченка. (Чим займаються літературознавці після завершення університету?)

Ця впускниця з огидою скривилась, коли дізналась, що я читаю Кундеру і сказала: «Нестерпну легкість буття? Ні? Не читайте цю банальщину. Ліпше прочитайте Орхана Памука «Мене називають червоний». Він нобелянт».